Джеймс Макговерн – це відомий англійський сценарист і продюсер. Своє життя він присвятив улюбленій справі, створюючи сценарії фільмів, драматичних серіалів і музичних шоу. Критики й глядачі добре відгукуються про роботи Макговерна, а численні нагороди та премії є підтвердженням його таланту. Подробиці – на liverpool-trend.com.
Ранні роки
Джеймс народився у вересні 1949 року, через кілька років після закінчення Другої світової війни, і був п’ятим з дев’яти дітей Джейн та Вільяма Макговернів. Робоча сім’я жила у двоповерховому будинку в Ліверпулі, і вона завжди була бідною, на межі зриву в злидні. От як казав сам Джиммі: “Ніхто не працював старанніше за мого батька, але ми завжди були на мілині”. Джеймс страждав від заїкуватості, але його сім’я не мала коштів на оплату лікування, тому майбутній сценарист не отримував жодної терапії. Незначна заїкуватість так і залишилася з Джеймсом назавжди.
Попри всі труднощі, він ріс видатною дитиною, яка рано проявила талант до неймовірно барвистого опису звичайних речей. Наприклад, він узяв участь у шкільному конкурсі найкращого есе на тему “Як проходить ранок у твоєму домі?”. Якщо всі інші школярі описували свої ранкові справи та сніданок, то Джеймс розповів про те, як збирається на роботу його батько. Це було так виразно і яскраво, що Джеймс став переможцем.
У віці 11 років Джиммі вступив до престижного католицького коледжу Святого Франциска Ксаверія, який пізніше переїхав з Ліверпуля до передмістя Вултон, і це був його перший досвід проживання далеко від дому.
Кар’єра
У 1982 році Джеймс розпочав свою кар’єру на телебаченні. Він отримав шанс попрацювати штатним сценаристом у ліверпульському серіалі “Бруксайд”. За шість років він написав самостійно чи як співавтор 40 серій.
Зліт Макговерна як сценариста стався в 90-х роках минулого століття. У 1993 році він написав сценарій до серіалу “Зломщик”, у якому описувалася робота вигаданого кримінального психолога. Серіал мав великий успіх у глядачів і був високо оцінений критиками.
Також у 90-х він пише сценарії до двох соціально гострих фільмів. Один із них – “Хіллсборо” – розповідає про катастрофу 1989 року на однойменному стадіоні, коли поліція пропустила фанатів не в ті ворота, що викликало тисняву, яка забрала життя 97 футбольних уболівальників “Ліверпуля”. Фільм “Священник” оповідає про молодого католицького священика-гея, який стикається із суворою реальністю життя в католицькій парафії.
Ці два фільми є підтвердженням таланту сценариста, підкреслюють його здатність писати в абсолютно різних жанрах. “Священник” – це соціальна драма з елементами гумору, а “Хіллсборо” – серйозний документальний проєкт, у якому глядач спостерігає за життям трьох ліверпульських сімей до гри, у момент трагедії та під час наступних судових розглядів. При цьому є нюанс, що об’єднує такі різні картини, – це “заборонені” теми, про які мало хто наважувався говорити відкрито.
“Священник” – практично перша спроба розповісти про проблеми парафіяльного життя та священнослужителів-геїв. “Хіллсборо” – прагнення заступитися за жертв і постраждалих, адже саме їх поліція, намагаючись виправдати себе, називала винними в трагедії. Макговерн спілкувався з ліверпульцями, брав інтерв’ю в сімей, які втратили близьких, і в результаті кінострічка отримала три премії Британської телевізійної академії.
Подальша творчість
Перший справжній успіх спонукав Макговерна продовжити свою творчість. Він пише сценарії до фільмів “Озера”, “Серце”, “Докери”, “Ліам”, “Неділя”, серіалів “Вулиця”, “Рухаємось далі”, “Обвинувачений”. У кожному з них підіймалися ті чи інші соціальні питання й висвітлювалися проблеми минулого та сучасного суспільства.
У 2012 році, спільно з письменниками з Сіднея, Джеймс створив серіал “Редферн зараз”, дія якого відбувається в Австралії, а у 2021-му – серіал “Час”, який отримав премію BAFTA за найкращий міні-серіал 2022 року.
Особливості
Що найбільше дивує у творчості Макговерна, то це спроба зрозуміти і хоча б трохи виправдати навіть негативних персонажів, знайти в них щось хороше, пояснити, чому вони стали такими, як є. Наприклад, виявляється, що поліцай, відповідальний за смерть чорношкірого чоловіка, зазнавав переслідувань з боку колег, через що став жорстоким і безсердечним. А жінка, яка управляє гральним салоном, виявляється глибоко віруючою католичкою, яка регулярно ходить на сповідь.
Ще один момент – Макговерн намагається написати сценарій так, щоб у глядача склалося враження, що сюжет фільму чи серіалу – це не довга і кропітка праця сценариста, а історія, яку він колись побачив, почув і просто розповів про неї в кіно. І якщо сучасні ЗМІ завжди виділяють сценариста як виняткову особистість, то Джеймс Макговерн не наголошує на своїй фігурі, навпаки, ніби хоче стерти навіть слід про себе, оскільки вважає, що саме сама історія має першорядне значення.
Джиммі Макговерн – один із тих сценаристів сучасності, які не бояться порушити “незручні” питання, торкнутися делікатних тем, розповісти про суспільні проблеми. (Своєю небайдужістю до них він нагадує Гленду Джексон, видатну акторку з Ліверпуля). І сценарист з Ліверпуля вміє зробити це так, щоб глядачеві було цікаво, але при цьому він не переставав би аналізувати та розмірковувати. Відданість справі, здатність до дослідження, наполегливість – ключові елементи письменницької діяльності, і Макговерн володіє ними досконало. Саме тому фільми, зняті за його сценаріями, завжди актуальні та захопливі.
