У вересні 1968 року хіт-парад Англії більш ніж на місяць очолив романс, створений у СРСР у 1924 році. На нього чекала щаслива доля – він розлетівся по всіх куточках світу в різних варіантах переспівів. І в наші дні пісня не втратила актуальності – її досі співають англійською, японською, французькою, італійською та іншими мовами. Докладніше про цю дивовижну історію – на сайті liverpool-trend.com.
З чого все починалося
Вслухаючись у мелодію пісні “Дорогой длинною”, можна подумати, що вона звідкись із 19 століття, а хтось взагалі вважає її народною. Насправді вона була створена не так давно, ставши результатом спільних зусиль композитора Бориса Фоміна і поета Костянтина Подревського.
За сім років співпраці вони створили десятки пісень, але найвизначнішою стала саме “Дорогой длинною”, яка на той час мала велику популярність на батьківщині. Але це мало значення, оскільки в червні 1929 року цей романс, як і більшість інших, було визнано “контрреволюційним”, “буржуазним”, “занепадницьким” і, як наслідок, повністю заборонено до громадського виконання, не дозволялося також видавати його в друкованому вигляді.
Доля творців була незавидною. Поет Подревський запізнився з поданням звіту про доходи, внаслідок чого його, в обхід всіх судів, позбавили майна, наклавши додатково величезні штрафні санкції. Від цього потрясіння поет важко захворів, ставши практично неосудним, потрапив до лікарні, де й помер за пів року.
Композитор Фомін близько року провів у бутирській в’язниці, адже для того, щоб набути статусу “ворога народу”, не було потрібно багато. А “безідейний паскудник” Фомін став ідеальною мішенню. Під час Другої світової війни він писав патріотичну музику для фронтових пісень, але це не врятувало. У 1948 році композитор помер у бідності та глибокій самоті. Йому було лише 48 років.
Подальша доля романсу
А ось пісня продовжувала існувати, але вже поза СРСР. Спочатку вона була популярна лише в емігрантському середовищі, потім її почали виконувати в ресторанах усіх великих європейських міст, зокрема Лондона й Ліверпуля. У 1958 році у фільмі “Брати Карамазови”, знятому в Сполучених Штатах, Марія Шелл вперше виконала її англійською мовою.
На початку 1960-х музикант і драматург із США Юджин Раскін, який разом із дружиною грав фолкмузику в таверні на Мангеттені, вирішив написати свій варіант популярного романсу, а також зареєструвати за собою авторські права на слова та музику. У 1962 році вийшла платівка фолкгрупи The Limeliters, куди входила нова пісня, але вже під назвою Those Were the Days.
Beatles не залишилися осторонь
Одного разу Раскін грав новий романс в одному з найпопулярніших клубів Лондона, до якого часто заходив Пол Маккартні. Музикант одразу звернув увагу на чудову мелодію. Ну, хіба ж це не хіт? Тоді легендарна “ліверпульська четвірка” створила логотип Apple і їй вкрай потрібні були ударні релізи.
Маккартні прийняв рішення – записати Those Were the Days для першого синглу 18-річної виконавиці Мері Гопкін, яка тільки починала кар’єру. Її вокал справив на нього величезне враження. Пол спродюсував сингл, а аранжуванням зайнявся мультиінструменталіст Річард Г’юсон.
Зрозуміло, за використання пісні гурту довелося заплатити Раскіну чималу суму. Але це того коштувало, адже задум справив справжній фурор! Those Were the Days була випущена наприкінці серпня 1968 року, і понад місяць вона посідала вершину англійського хіт-параду, витіснивши навіть Beatles із їхньою Hey Jude. І це ще не все – фактично в усіх країнах Європи, а також у ПАР, Австралії та Японії цей сингл посідав перше, рідше – друге місце в хіт-парадах 1968-69 років. Також Маккартні записав версії романсу французькою, іспанською, німецькою та італійською мовами у виконанні юної Мері. І це мало грандіозний успіх!
Чим пояснити такий результат? Пісня Those Were the Days була випущена наприкінці 1960-х років – період, який відзначався значними соціальними й культурними змінами по цілому світі. Цей час був свідком активізації рухів за громадянські права, протестів проти війни, а також зростання контркультури й музичних експериментів.
Основною темою пісні була ностальгія, тобто спогади про “кращі часи”, що могло резонувати з аудиторією, яка переживала через нестабільність і зміни. В умовах соціальної та політичної напруги пісня пропонувала емоційний відступ до минулого, що дозволяло відчути душевний спокій. Крім того, музичний стиль Those Were the Days (фолк і поп) відповідав тодішнім трендам, адже музиканти експериментували зі змішаними жанрами, прагнучи створити щось нове й унікальне. Це сприяло широкому прийняттю пісні серед різних верств населення й зробило її світовим хітом.
Пол Маккартні відіграв ключову роль у створенні та записі пісні Those Were the Days для Мері Гопкін. Інші учасники The Beatles – Джон Леннон, Джордж Гаррісон та Рінго Старр – не брали безпосередньої участі в цьому. Це пов’язано з тим, що до 1968 року The Beatles активно працювали над власними творчими проєктами, а Пол – ще й над сольною кар’єрою.
Такою є історія романсу, що підкорив серця сотень тисяч меломанів по цілому світі. Пісня принесла тим, хто переробляв і переспівував її, величезні статки. Але от справжнім “батькам” вона, як не дивно, принесла лише біль і розчарування. На жаль, часто так і буває.
