Ліверпульський кінотеатр “Адельфі” був місцем, де час завмирав, хоча у 21 столітті його майже забули. Особлива атмосфера притягувала поціновувачів не лише кіномистецтва, але й архітектурної спадщини. Це символ Ліверпуля, який нагадує про минулі часи, коли класичні кінотеатри були осередками культури. Що відбувалось у цій будівлі, що з нею стало? Досліджуємо на liverpool-trend.com.
З чого все почалося
Сьогодні назва Adelphi в ліверпульців асоціюється переважно з готелем. Проте колись на Шарлотт-стріт був театр, а потім і кінотеатр. А почалася ця історія до епохи кінематографа.
Спочатку, наприкінці 18 століття, один місцевий житель облаштував школу верхової їзди й критий манеж для кінних шоу на Крістіан-стріт. Згодом, у 1803 році інший мешканець, містер Девіс, перетворив цей майданчик на арену для циркових номерів, що отримала назву “Олімпійський цирк”.
У 1808 році архітектор Джон Фостер реконструював будівлю, і вона продовжила функціонувати до 1812 року, коли її власниками стали Естлі, Девіс і Паркер. Того ж року споруда отримала назву “Новий олімпійський цирк”. Під керівництвом Джона Кука будівля ще кілька років залишалася центром циркового мистецтва, аж поки у 1825 році потужна повінь через прорив каналізації не затопила приміщення, тому згодом цирк перемістився на Шарлотт-стріт.
Від цирку до театру
Після реконструкції цирк було перетворено на Королівський театр у 1831 році. Згодом він зазнав численних змін, які стосувались архітектури та власників. У 1846 році, після чергової реконструкції, споруда отримала назву Королівський театр Adelphi, а першою виставою стала постановка “Ромео і Джульєтта”.
У липні 1862 року театром став керувати Вільям Шоулз Бренсон. Відтоді назва була спрощена до Adelphi. У 1869 році цей пан він пішов у відставку. Під час його перебування на посту культурний заклад став добре відомий завдяки своїм успішним і видовищним драматичним постановкам.
Новий господар, Томас Теодор Гіт, більше любив вар’єте. Він змінив назву на Adelphi Music Hall & Theatre of Varieties, а там культурною програмою керував Гаррі Де Фріс. У 1870-х роках Едвард Треваніон намагався повернути драматичні вистави, але згодом на кілька десятиліть програма повернулася до вечірнього вар’єте.
Кіноепоха Adelphi і руйнування
На початку 20 століття театральна історія будівлі завершилась, натомість розпочалася кінематографічна. Людям потрібно було якось розважатись, тож замість театру вони дедалі частіше обирали кіно.
З 1906 року будівля служила гімнастичним клубом, але в такій ролі вона побула недовго. У 1912-му її було адаптовано для показу фільмів і відкрито як кінотеатр Adelphi. У 1921 році стару споруду знесли, збудувавши на її місці новий кінотеатр, який отримав назву New Adelphi Cinema. Він став популярним місцем серед містян, однак його доля виявилася трагічною.
У листопаді 1940 року, під час масштабних бомбардувань Ліверпуля (відомих з історії як бліц), кінотеатр Adelphi було зруйновано вибухом міни. Місцевий житель Лес Кравдер згадував, як у ту ніч їхній дім, розташований неподалік, також постраждав: вхідні двері розлетілися, а уламки металевих конструкцій із кінотеатру впали перед їхнім вікном. Це бомбардування стало трагічним для багатьох місцевих родин.
Спадщина Adelphi
Хоча та стара будівля була знищена, пам’ять про кінотеатр Adelphi живе в спогадах літніх містян і архівах міста. Скоріш за все, довгожителів-очевидців уже немає, але принаймні дехто з них ділився враженнями через роки після знищення будівлі. Тому ліверпульці, які живуть у 21 столітті, чули розповіді своїх дідусів і бабусь.
Історія Adelphi нагадує про зміну епох – від цирку до театру, а потім від театру до кіно. Adelphi залишив свій слід у культурній спадщині Ліверпуля, нагадуючи про ті часи, коли кінематограф лише набирав популярності, а кінотеатри були найважливішими осередками культурного життя.
