“One Man, Two Guvnors” (“Один чоловік, два начальники”) – комедійна п’єса, написана британським драматургом Річардом Бістером, пише сайт liverpool-trend.com. Вона була вперше поставлена у 2011 році і є сучасною адаптацією класичної комедії Карло Гольдоні “Слуга двох панів”. Коли постановка добралась до нашого міста, це не могло не потішити глядачів Liverpool Playhouse. Чим цікава п’єса і що можна сказати про її ліверпульську версію?
Сюжет, передісторія
Головний герой, Френсіс Геншолл, намагається виконувати вимоги двох різних “панів”, не знаючи, що один з них насправді є жінкою, яка прикидається чоловіком. Гумор вистави будується на непорозуміннях і комічних ситуаціях, що нагадує добре знайомий нам жанр – ситком. Комедія була добре сприйнята критиками, номінована на різні театральні нагороди та зрештою підкорила ліверпульську публіку.
Це досить заплутана історія про вбивство, помилкову ідентифікацію, гроші і, як уже відзначалось, служіння двом панам. Одразу видно, що такий сюжет потенційно дуже комічний. Людям подобаються клоуни, також часто їм весело, коли іншим зле, а тут у сюжеті є багато болісних падінь і ударів. Також варто відзначити, що ця сучасна адаптація класичної комедії переміщує дію з Венеції 18 століття до Брайтону 1960-х.
Френсіса Геншолла щойно звільнили з оркестру скіфлів. У пошуках їжі й романтики він змушений розриватися між двома новими роботами. Але Френсіс не знає, що його перший начальник, дрібний шахрай Краббе Роско, насправді є сестрою-близнюком Рейчел Роско, замаскованою під свого мертвого брата, якого вбив її бойфренд Стенлі Стабберс.
Що ще більше ускладнює ситуацію, другий начальник Френсіса – Стенлі Стабберс, який переховується від правосуддя й відчайдушно прагне возз’єднатися з Рейчел. Усе, що потрібно зробити Френсісу, – це “розвести” двох своїх керівників.
Фізична клоунада як основа комедії
У цій спільній постановці Bolton Octagon, Theatre by the Lake і Everyman and Playhouse у ролі нещасного Геншолла дебютував Джордан Пірсон, одягнений у кумедний костюм із шаховим (у клітинку) візерунком. Він керується голодом і хтивістю, постійно потрапляючи в ситуації, де йому не позаздриш. Його б’ють, він падає, а деколи просто кривляється. Усе це трохи нагадує типову циркову клоунаду, але вплетену у сюжет театральної п’єси.
Проте Геншолл не єдиний Арлекіно на сцені. Славнозвісний божевільний баск Хав’єр Марзан в образі Альфі, 80-річного офіціанта, виконує серію небезпечних трюків, які викликають сміх до кольки в животі.
Також можна віддати належне Джону Ніколсону, колезі Марзана по блискучому театру Peeploykus, який є режисером фізичної комедії у цій постановці.
Пояснення вислову. “Фізична комедія” – це жанр, у якому гумор створюється за допомогою фізичних дій, жестів, міміки, акцентів на рухах та пантомімі. Тут головну роль відіграють фізичні витівки, несподівані падіння, перевертання, гримаси та інші комічні елементи, які викликають сміх у глядачів без використання словесного гумору. Такі комедії часто досить енергійні та вимагають від акторів вміння виконувати різноманітні фізичні трюки й робити жести, аби викликати сміх і розважити аудиторію.
Потрібно сказати, що, за оцінкою критиків, ансамбль, який складається з 11 акторів, чудово справився зі своїм завданням. Але також не можна не відзначити дизайнера Коліна Фалконера, який створив яскраві двоповерхові декорації з цитрусовими відтінками.
З історії вистави
Вистава здобула тріумф серед глядачів і критиків по цілому світі, ще коли вперше була показана в Національному театрі у 2011 році. Сценарій, написаний Річардом Біном, виявився дуже цікавим і зібрав багато схвальних рецензій. Шоу було визнане одним із найкумедніших на планеті.
Оскільки події відбуваються в 1963 році, у цей час вирувала бітломанія. Але її попередником є саундтрек до шоу, написаний Грантом Олдінгом і майстерно зіграний акторами-музикантами на чолі з Метью Ґенлі. Вони грають протягом вистави живу музику в жанрі скіфл, дуже популярному в ті роки.
Одну з ролей у комедії, поставленій у Ліверпулі, грає Джеймс Корден. Це видатний актор-комік, телеведучий і продюсер, але завдяки цій п’єсі він став зіркою по обидва боки Атлантичного океану. Кордену навіть дали звання Офіцера Британської імперії за те, що він став найкращим актором у виставі. У ній також грають Шивон Атвал у ролі Рейчел Краббе та Касім Махмуд у ролі Алана Денґла.
Дія може здатися досить повільною на початку, але як тільки вона переміщується з вітальні Кленча до пабу, то прискорюється. Особливо смішною є затяжна сцена, де герої намагаються одночасно обслужити два обіди по меню. На ній навіть найсерйозніші глядачі буквально валяються зі сміху.
Завдяки гарному оформленню сцени, яскравим костюмам та музиці, натхненною скіфлом кінця 1950-х і рок-н-ролом початку 60-х, глядачі можуть розраховувати на приємне, динамічне шоу, наповнене комедійним хаосом найвищого рівня. Квитки в Liverpool Playhouse під час перших показів коштували від 10 до 35 фунтів стерлінгів.
