Така ситуація характерна для цілого світу, а Ліверпуль не є винятком. Раніше кінотеатри були місцем перегляду новинок зі світу кіно, популярних блокбастерів, але поступово – особливо з появою інтернету та потокових сервісів – стали занепадати. Усе ж ці будівлі відіграли важливу роль у культурному житті міста, тому далі на liverpool-trend.com ми згадаємо про втрачені кінотеатри, де раніше жителі графства Мерсісайд проводили багато часу, задовольняючи свої емоційні потреби.
Доля мерсісайдських кінотеатрів
Раніше кінотеатри облаштовували де тільки можна, вони могли бути майже на кожній вулиці. Коли потрібно було провести день із сім’єю, організувати романтичне побачення чи шкільну екскурсію, то йшли в кінотеатр. Але поступово вони стали відходити на другий план, адже з’явились якісне телебачення й інтернет.
У певний момент кількість відвідувачів помітно впала, а це означало, що утримання будівель і обслужного персоналу стало недоцільним. Відтоді деякі будівлі довелось знести, інші були перетворені на зали для бінго, нічні клуби або супермаркети. А це означало втрату не лише кінопоказів, але й документальних хронік та мультфільмів, які час від часу демонстрували в цих старих будівлях.
Факти з історії втрачених кінотеатрів
Подивімось далі, якими були ці кінотеатри та що з ними сталось зараз, в епоху цифрових технологій. Згадаймо також деякі важливі факти з історії цих споруд, про які розповідало видання Liverpoolecho.
Кінотеатр Gaumont на Парк Роуд, Дінгл
Цю будівлю зводили ще в 1930-х, а відкрили в 1937 році (до цього там був старий Dingle Picturedome). Вона була зроблена в стилі артдеко на розі Дінге Лейн і Парк Роуд. Кінотеатр був розрахований на півтори тисячі місць. У такому вигляді він проіснував близько 3 десятиліть. У 1960-х ситуація змінилась, замість Gaumont зробили клуб Top Rank Bingo.
У кінці 2010-х – початку 2020-х навіть клуб кілька років не використовувався, він лише переходив від одного інвестора до іншого. Зрештою будівля колишнього кінотеатру Gaumont перейшла у власність невідомому учаснику, який виграв торги на Venmores Auctions.
Кінотеатр The Graphic на Боулер-стріт, Кенсінгтон
Цю будівлю зараз знають як Церкву живих вірян і громадський центр. Вона розташована на Боулер-стріт, Кенсінгтон. Раніше ж тут був так званий Графічний кінотеатр, який вважався розкішним. Він відкрився ще 12 травня 1922 року, в епоху німого кіно. Перший фільм, який тут демонстрували, називався “Глиняні ідоли” і був створений 1920 року, а його копія навіть збереглася в архіві Держфільмофонду в Москві.
Кінотеатр мав 630 місць для глядачів і крихітний балкон, а місця для сидіння були передбачені в кабінках та на кругових рівнях. У 1932 році в будівлі з’явився новий господар, кінотеатр отримав назву “Затишний” (Cosy Cinema), там фільми демонструвались ще 26 років. У 1958 році після показів фільмів Zarak і Cha, Cha Cha, Boom заклад закрили, а замість нього зробили склад для зберігання м’яса. Потім тут також був виставковий зал для човнових моторів, а на початку 2000-х з’явилась вищезгадана церква.
Кінотеатри ABC на Лайм-стріт
Колись на Лайм-стріт були аж три кінотеатри ABC – великий і два менших. Більший виходив на торговельний центр Сент-Джонс, а менші називались Futurist і Scala.
Великий виглядав у часи свого розквіту просто розкішно. Але тепер від його минулої слави нічого не залишилось, хоча сама будівля жива. Використовується вона не за призначенням. Якось ліверпульська рада ухвалила рішення перетворити її на майданчик для вистав.
Кінотеатр Futurist було відкрито ще в 1912 році, але називався він тоді Lime Street Picture House, який було закрито через 70 років. Спочатку заклад позиціювався як елітний, але згодом, у часи війни, його місія була в тому, щоб підтримувати моральний дух людей і повідомляти людям новини. Проблеми почались тоді, коли кінотеатр залишився без власника, а новий не знайшовся. Почався поступовий занепад. Докладніше про це ми вже розповідали тут.
Кінотеатр Scala з’явився в 1916 році. Він мав класичний фасад, а от зал для глядачів стилізували під єгипетську культуру. Місць було 620, з них 220 – у колі, яке тягнулося до авансцени й вело до виходів. У 1920 році Scala і Futurist були об’єднані в одну компанію – Futurist Liverpool Ltd. У 1929 році в кінотеатрі вперше показали звуковий фільм, який називався Lucky Boy.
Під час Другої світової війни кінотеатр Scala не уникнув пошкоджень через бомбардування й був зачинений на шість тижнів. У 1950-ті роки заклад перейшов на фільми другого показу, а також на кіно для дорослих (16+ або 18+). У 1955 році кінотеатр Scala був зданий в оренду студії 20th Century Fox і обладнаний технологією CinemaScope, що робило його одним із перших кінотеатрів у місті, де показували широкоформатні фільми.
Наприкінці 1950-х років Scala закрили, бо для підтримки будівлі продукції 20th Century Fox було замало. Новими господарями стала компанія Gala Film Distributers, яка невдовзі відновила показ кінострічок, але в 1962 році відмовилась від управління. Традиція показувати фільми для дорослих продовжилась і в роки “незалежності”, аж поки в 1967-му будівля не перейшла під контроль ABC.
У 1982 році закрили як Futurist, так і Scala. Тепер уже ніхто не намагався реанімувати заклади, де було мало глядачів. Scala простояла порожньою 5 років, а в 1987-му тут зробили нічний клуб. Далі на цьому місці були подібні заклади, але вони теж довго не проіснували. Зрештою будівлю вирішили зовсім знести – це сталося на межі 2016-2017 років, коли робили реконструкцію Лайм-стріт.
The Mayfair на Гайтон Вілледж
The Mayfair відкрився в 1937 році, коли показали фільм The Plainsman з Гері Купером у головній ролі. Кінотеатр вміщав понад 1000 глядачів, у тому числі 333 на балконі. Тут часто показували старі вестерни, тому цей заклад глядачі називали “Ранчо”. У 1960 році кінотеатр довелось закрити після показу стрічки “Я в порядку, Джек”. Тепер на цьому місці розташована аптека Boots.
Кінотеатр Reo на Лонгмур Лейн, Фазакерлі
Цей кінотеатр відкрився 1 квітня 1933 року. Будівля з червоної цегли містила зал для глядачів, який розташовувався паралельно Лонгмур-Лейн. Якийсь час кінотеатр був популярним місцем для проведення дозвілля, але в 1961 році він виявився нікому не потрібним. Деякий час будівля пустувала, потім з’явився клуб бінго, а в 1980-х її закрили на реконструкцію. У 1998 році Mecca Bingo Club закрився, а історичну будівлю знесли, звільнивши місце для житлових масивів.
Кінотеатр Mayfair на Ейгберт Роуд
Цей кінотеатр працював з 1937 року. У 1969 році він був у самому розквіті, про що свідчать світлини тих часів. Цей заклад став одним із перших розташованих не в самому Ліверпулі, а в його околицях. Тут могло поміститися 1750 глядачів. Дивно, але вже в 1973 році Mayfair на Ейгберт Роуд виявився непотрібним і, показавши останній фільм (The Last Picture Show), відійшов в історію.
Кінотеатр Odeon на Лондон Роуд
Цей багатозальний кінотеатр колись був єдиним у своєму роді в Ліверпулі та відзначився тим, що пережив кінець другого тисячоліття. Багато людей дивились там культові фільми протягом багатьох років, але після відкриття нового комплексу Odeon у Liverpool ONE старий кінотеатр було знесено.
Якби цього не сталося, напевно, тут показали б ще не один культовий фільм. Наприклад, зняту в Ліверпулі гостросюжетну картину “Бетмен”.
Висновки про долю старих кінотеатрів у Ліверпулі
Не дивно, що в багатьох згадка про старі кінотеатри в Ліверпулі викликає ностальгію. От кілька думок про те, що і чому сталося.
Колись кінотеатри були способом отримати порцію адреналіну, але поступово перенасиченість фільмами різного ґатунку призвела до падіння інтересу до них. Золота ера кінотеатрів назавжди відійшла в минуле.
Раніше підсилити насолоду від фільмів можна було живими концертами й морозивом у перерві. Але згодом усе це стало нецікаво, бо глядачі воліли провести незабутній вечір перед телевізором чи монітором із попкорном або чипсами. Початком кінця можна назвати період після Другої світової війни, коли відбувся розвиток телебачення. Також однозальні кінотеатри програли боротьбу мультиплексам, де могли показувати кілька фільмів одночасно.
Отже, прогрес неминуче призводить до того, що старе відходить у минуле. Ліверпульці-кіномани могли в цьому переконатись в останні десятиріччя.
