Ліверпуль не потребує представлення, коли мова йде про популярну музику – навіть діти чули про The Beatles. Але за фасадом музеїв, зосереджених на рок-н-ролі, прихована інша музична історія – тиха, але вперта, багата на традиції, таланти й інновації. Класична музика тут – жива частина міського середовища. Вона звучить у старовинних залах і сучасних класах, серед органів соборів і експериментальних сцен. Далі на liverpool-trend.com – історія про те, як Ліверпуль став одним із найцікавіших центрів класичної музики у Великій Британії.
Симфонічне серце міста
Щоб зрозуміти, чому класика в Ліверпулі звучить переконливо, варто почати з головного: тут є Королівський ліверпульський філармонійний оркестр. Це культурне серце міста – свого роду організм, історія якого сягає 19 сторіччя.
Від 1840-х до 2020-х: традиція, що не зупиняється
Оркестр заснували ще 1840 року, що робить його найстарішим професійним симфонічним оркестром у Великій Британії. У його біографії – виступи з Бенджаміном Бріттеном, сером Малкольмом Сарджентом і багатьма іншими видатними музикантами. А в наш час оркестр продовжує бути драйвером нових проєктів і музичних відкриттів.
Щороку Королівський ліверпульський філармонійний оркестр проводить понад 400 подій. Це можуть бути і великі симфонічні програми, і камерні вечори чи звичайні освітні концерти. Вони збирають близько 300 000 слухачів на рік, із яких понад 60 000 – діти й підлітки.
Музичне різноманіття: сучасні прем’єри та молодіжні програми
У 2020-х роках оркестр особливо активно підтримує сучасну британську музику. Наприклад, твір молодої композиторки Ґрейс-Еванжеліни Мейсон The Hart був виконаний у Ліверпулі й транслювався на BBC Radio 3. Ще одна гучна прем’єра – симфонія Storm Сема Кейна, випускника молодіжної програми RLPO.
Класична музика тут – не тільки для дорослих у вечірньому вбранні. Проєкт In Harmony працює з учнями початкових шкіл у малозабезпечених районах. Молодь грає в Youth Company, молодіжному оркестрі, або в експериментальному ансамблі Ensemble 10:10, що виконує сучасну академічну музику. Пітер Ґарден, виконавчий директор з розвитку аудиторії (Королівський Ліверпульський філармонійний оркестр) каже, що живе виконання надихає молодих людей і запалює в них любов до музики.
Люди, що творять звук
Як у будь-якому культурному середовищі, справжній характер Ліверпульської класичної сцени формують особистості. Одні – народжені в цьому місті, інші – пов’язані з ним творчо або освітньо. І саме ця спільнота, що постійно оновлюється, тримає класичну музику Ліверпуля живою та несподіваною.
Відомі постаті: від Саймона Реттла до Ґрейс-Еванжеліни Мейсон
Найвідомішим сином Ліверпуля в класичній музиці без сумніву є сер Саймон Реттл. Один із найвизначніших диригентів сучасності, він народився тут 1955 року й почав свій шлях у молодіжному оркестрі саме цього міста. Пізніше його кар’єра охопила Лондонський симфонічний оркестр, Берлінську філармонію та десятки провідних сцен світу.
Інша знакова постать нового покоління – композиторка Ґрейс-Евангеліна Мейсон. Її твори поєднують інтуїтивну чутливість до звуку з технічною витонченістю. RLPO замовляє та виконує її музику, надаючи сцену молодим голосам Британії.
І ще один цікавий приклад – Марк Сімпсон, кларнетист і композитор, що також народився в Ліверпулі. Він став єдиним в історії переможцем двох престижних конкурсів BBC водночас: і як виконавець, і як композитор (2006). Його музика – яскрава, емоційно насичена, нерідко авангардна.
Традиції минулого: церковна й органна музика
Ліверпуль має також неймовірну традицію церковної музики, яка особливо відчутна в обох головних катедралях міста – англіканській та римо-католицькій. У цих стінах звучали шедеври органної та хорової музики, які сформували культурний код міста.
Один із найвідоміших британських органістів 19 століття – Вільям Томас Бест – працював саме тут. Його віртуозність та репертуар вплинули на стандарти органного виконавства в усій країні. Бест влаштовував регулярні концерти в Сент-Джордж-Холі – і це були видатні події для широкої публіки.
У 20 столітті потужною фігурою став Філіп Даффі – музичний директор Метрополітанського собору (1966–1996). Він заснував колектив Liverpool Bach Collective, який і сьогодні виконує старовинну музику в різних церквах міста.
Таким чином, церковна класика в Ліверпулі – повноцінна паралельна сцена. Вона зберігає традицію, живить її через щотижневі концерти, спів у богослужіннях і нові інтерпретації старих творів.
Місто як сцена: де в Ліверпулі концерти класики
Класична музика в Ліверпулі живе не в одному місці, хоча, звісно, найбільше асоціюється вона з філармонійною залою. Місто вміє змусити музику звучати всюди – від колоніальних палаців до модерністських соборів, від університетських авдиторій до альтернативних просторів, де скрипки можуть сусідити з електронікою. Географія класичної сцени тут розгалужена й часто несподівана.
Історичні простори: філармонія, St George’s Hall, катедрали
Центральним і, без перебільшення, символічним майданчиком є Зала Ліверпульської філармонії – будівля 1939 року з винятковою акустикою та в первинному стилі ар-деко. Вона, хоч і капітально оновлена, зберігає атмосферу середини 20 століття, що додає шарму вечорам класичної музики.
Не менш знаковий простір – Сент-Джордж-Хол, один із найрозкішніших неокласичних інтер’єрів Європи, де органні концерти проходять ще з 19 століття. Серед сучасних подій – сольні вечори, фестивалі хорової музики, літні концерти просто неба.
А ще є катедрали. Англіканська та римо-католицька, обидві монументальні, але різні за духом, регулярно приймають хорові концерти, органні вечори й різдвяні виступи. Органи цих храмів – окремий привід для паломництва меломанів.
Альтернативні сцени: камерна музика та експериментальна
Окрім головних зал, Ліверпуль має чимало менших, але не менш цікавих сцен. Наприклад, Ensemble 10:10 – камерний підрозділ RLPO – виступає в залах університетів, артпросторах і навіть у нетипових локаціях. Їхні програми фокусуються на сучасній британській музиці, часто з прем’єрами молодих композиторів.
Ще одна ініціатива – Liverpool Bach Collective, який виконує музику Йогана-Себастьяна Баха в ротації різними церквами міста. Це дозволяє глядачам не лише почути барокову класику наживо, а й відкрити нові цікаві музичні локації Ліверпуля.
Також важливу роль відіграють музичні кафедри Університету Ліверпуля та Ліверпульської школи творчих мистецтв. Тут проводяться публічні лекції-концерти, експериментальні вечори та міждисциплінарні події на межі академічної музики та саунд-арту.
Отже, класика в Ліверпулі не закрита в одній залі – вона виходить у місто, дихає разом із ним і постійно шукає нові форми.
Висновок: класика – у ДНК міста
Класична музика в Ліверпулі – це не ностальгія за минулим і не привілей обраних. Вона глибоко вкорінена в культурну тканину міста, водночас динамічна, відкрита до змін і несподівано жива. Тут вона звучить і в акустично вивірених залах, і в школах, церквах – і всюди знаходить свого слухача.
Ліверпуль показує, що класична музика може бути не академічною формальністю, а способом говорити про сучасність. І водночас – містком до великої традиції, де ім’я Баха не менш важливе, ніж голос молодого композитора з району Токстет. Наше місто любить класику, можна навіть сказати – живе нею.
